1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 рейтинг 5.00 (1 голосов)

Статья "Методичні вказівки по проведенню учбових занять з настільного тенісу в вищих навчальних закладах для студентів першого року навчання" представлена в оригинале - на украинском языке.

Автор: Афанасьев Вячеслав Валерьевич

Введення
1. Планування навчально-тренувальних занять.
2. Задачі навчально-тренувальних груп першого року навчання.
3. Організація навчально-тренувальних занять.
4. Загальна і спеціальна фізична підготовка.
4.1. Засоби загальної фізичної підготовки.
4.2. Засоби спеціальної фізичної підготовки.
4.3. Вправи для розвитку швидкості.
4.4. Вправи для розвитку гнучкості.
4.5. Вправи для розвитку спритності.
4.6. Блок методичних прийомів для розвитку витривалості.
4.7. Блок методичних прийомів для розвитку сили.
5. Учбовий матеріал для першого року навчання.
5.1. Техніка.
5.2. Тактика.
5.3. Тренувальні ігри на рахунок.
6. Правила змагань, їх організація і проведення.
6.1. Правила гри.
6.2. Види змагань.
7. Педагогічний та лікарський контроль.
8. Програма для самостійних занять учбового відділення настільного тенісу.
9. Оцінка функціонального стану серцево-судинної системи.
10. Контрольні нормативи по технічній та фізичній підготовці.
ЛІТЕРАТУРА

 

Введення

Інтенсифікація сучасних виробничих процесів характеризується не тільки зменшенням питомої ваги фізичної роботи, а й іншим ритмом роботи, підвищеною її складністю, що викликає напругу як розумових, так і психічних процесів.

На сучасному етапі завдання фізичної культури і спорту передбачають активний розвиток фізкультурно-масової й спортивної роботи, як дієвий спосіб формування здорових, творчо активних поколінь фахівців. Різностороння підготовка розширює функціональні можливості організму, підвищує впевненість і укріплює волю до перемоги, допомагає проявляти завзятість, ініціативу в будь-якій обстановці - на тренуваннях і в змаганнях. Програма фізичного виховання у вузах, разом з легкою атлетикою і плаванням, включає спортивні ігри, які характеризуються високою емоційністю та динамікою.

 

Настільний теніс відноситься до числа найпопулярніших спортивних ігор. Нескладні правила цієї захоплюючої гри, доступний інвентар і основи, роблять настільний теніс одним з найулюбленіших і доступних, для систематичних занять, видом спорту. Це, можна сказати, ідеальна гра для людей всіх віків, будь-яких професій, різного рівня стану здоров'я, гра захоплююча, нескінченно багатоманітна. Настільний теніс також є прекрасним засобом активного відпочинку, який приносить величезне задоволення і бадьорість.

 

Настільний теніс не тільки дозволяє розвивати і удосконалювати фізичні якості людини (рухливість, спритність, швидкість, координацію рухів і т.п.), але і допомагає формувати такі психофізіологічні властивості і якості, як стійкість уваги, оперативність мислення, об'єм і периферію зору, рухову пам'ять, просту і складну реакцію, реакцію на об'єкт, що рухається. Позитивний вплив ці заняття надають на становлення психіки, допомагають формувати морально-вольові якості.

Сучасний настільний теніс - це могутні атакуючі удари, що вимагають максимальних фізичних зусиль, а їх багатократність повторень - ще й неабиякої фізичної сили і витривалості. Маскування істинного характеру ударів по м'ячу, без якої немислима перемога, вимагає високої м'язової чутливості, її точного диференціювання.

Гру в настільний теніс можна порівняти із шаховим бліцтурніром:

  • дефіцит часу - у лічені частки секунди необхідно знаходити варіант-відповідь на удар суперника;
  • різноманіття варіантів-відповідей - тільки варіативність виконання подач обчислюється десятками прийомів, і на кожний з них теоретично існують десятки відповідей;
  • максимальна концентрація уваги - варто на мить відвернутися, як зникають з поля зору дії суперника, як втрачається контроль за ними, а часу на те, щоб знов сконцентрувати увагу немає, та й психологічно це зробити дуже складно.

 

Але і на цьому не вичерпується характеристика цього виду спорту. Візьмемо для порівняння футбольного голкіпера, який має нагоду уважно стежити за підготовкою суперника до виконання штрафного одинадцятиметрового удару й час для ухвалення стійки готовності. Його задача - відбити м'яч у будь-яку сторону. Гравець же біля тенісного столу щомить відображає удари, які проводяться з відстані трьох-чотирьох метрів, тому необхідно постійно знаходитися в стійці підвищеної готовності і не просто відбивати м'яч, а виконувати у відповідь удар. Іншими словами, суперники щомить по черзі стають голкіперами. У будь-якій грі забитий м'яч - гол, викликає бурхливі емоції. У настільному тенісі "голи" забиваються кожні 5-10 секунд. А тільки в одній партії їх може бути 15-20, і в дні змагань на спортсмена обрушуються сотні емоційних імпульсів: виграв очко - позитивний імпульс, програв - негативний. Не так багато видів спорту, де гравець одержує таке психологічне навантаження.

Ще одну особливість настільного тенісу хочеться відзначити: у зв'язку з великими швидкостями зміни ігрових ситуацій і колосальним емоційним навантаженням, спортсмен починає не встигати обдумувати свої дії і поступає, частіше за все інтуїтивно, за рахунок передбачення і передчуття, що вносить в поєдинок особливу красу.

Під час ведення поєдинку гравець повинен зосередити свою увагу на прийомі і переробці безпосередньої - конкретної інформації про дію суперника, оцінити ігрову ситуацію, що склалася, і, відповідно до попередньої інформації, знаннями теоретичних основ і особливостей суперника вибрати найраціональнішій, ефективний варіант відповіді, і, поза сумнівом, виконати це у відповідь. На все ці операції відводяться лічені частки секунди, до того ж такі "мікрозадачі" повторюються щомить і лише під час однієї партії їх гравцю деколи доводиться вирішувати десятки, а то і сотні секунди.

 

Резюмуючи вищесказане відзначимо, що в основі популярності настільного тенісу, як одного зі способів фізичного виховання, лежить простота спорядження й устаткування (економічність), висока емоційність учасників гри, комплексний розвиток і вдосконалення фізичних якостей (сила, швидкість, витривалість, спритність).

Мета цього навчального посібника - ознайомлення студентів, тренерів і викладачів з методичними вимогами з організації й плануванню учбових занять по настільному тенісу, комплексом способів і методів навчання, технікою і тактикою, розподілу учбового матеріалу. 

1. Планування навчально-тренувальних занять.

Чітке планування є одним з найважливіших способів вдосконалення учбового процесу, який передбачає наявність учбової документації по розподілу учбового матеріалу по роках навчання й семестрах. Планування учбового матеріалу включає комплекс засобів, направлених на досягнення однієї з основних задач зміцнення здоров'я та загальної фізичної підготовки студентів. Реалізація в учбовому процесі засобів настільного тенісу повинна деталізувати об'єм учбового часу на загальну, спеціальну фізичну, технічну й тактичну підготовки відповідно до ступеня складності учбового матеріалу. Планування учбових занять будується на основі учбового плану-графіка.

Настільний теніс позитивно впливає на функції організму, покращує фізичний розвиток, сприяє розвитку специфічних якостей. Специфіка настільного тенісу при розподілі програмного матеріалу передбачає учбову роботу в таких компонентах:

  • фізична підготовка 20-25% (загальна фізична підготовка (ЗФП) - 15%; спеціальна фізична підготовка (СФП) - 10%);
  • технічна підготовка - 35-40%;
  • тактична підготовка - 15-20%;
  • ігрова практика - 10-15%;

причому об'єм фізичної підготовки може бути збільшений на 10-15% за рахунок зменшення об'єму тактичної підготовки.

Розподіл матеріалу по вихованню загальних фізичних якостей проводиться по віках, відповідно до найсприятливіших вікових зон для розвитку окремих фізичних якостей.

Деякі сприятливі вікові зони розвитку окремих фізичних якостей і зростання морфофункціональних показників

Фізичні якості та морфофункціональні

показники

Вік

16

17

18

Витривалість

 

 

 

Аеробні можливості

+

+

 

Анаеробні можливості

 

 

 

Вдосконалення гліколітичного механізму

+

+

 

Вдосконалення креатинфосфатного механізму

+

+

+

Швидкісна витривалість

+

+

 

Гнучкість

 

 

 

Координаційні здібності

 

 

 

У дівчат найсприятливіші вікові зони розвитку окремих фізичних якостей, особливо витривалості (якості, пов'язаної з вдосконаленням енергетичних процесів), наступають на один рік раніше. Приведена таблиця відображає зразкові закономірності та зв'язки між віком та розвитком окремих фізичних якостей. Не слід залишати без уваги розвиток і вдосконалення фізичних якостей, що не мають сприятливої схильності до зростання в даному віці.

Розподіл навчальних годин при дворазовому занятті на тиждень

Теорія:

4 години (2,8%)

Практика:

а) ЗФП:

б) СФП:

 

 

Техніко-

тактична

підготовка:

 

Прийом

контрольних

нормативів:

 

Судейська

практика:

 

Всього практики:

 

38 годин (27,2%)

28 годин (20%)

(66 години (47,2%))

 

 

 

58 годин (41,4%)

 

 

 

12 годин (8,6%)

 

 

-

 

136 годин (97,2%)

Всього:

140 годин

 

Діаграма розподілу навчальних годин по настільному тенісу

Діаграма розподілу навчальних годин

при дворазовому занятті на тиждень

  1. Фізична підготовка. Розвиток фізичних якостей.
  2. Технічна підготовка. Виконання імітації вивчених технічних елементів та їх комбінацій.
  3. Теоретична підготовка. Вивчення технічних елементів. Правила гри в настільний теніс. Проведення змагань.

2. Задачі навчально-тренувальних груп першого року навчання.

Задачами учбових груп першого року навчання є:

  • зміцнення здоров'я й поліпшення фізичного розвитку;
  • придбання різносторонньої фізичної підготовленості на основі занять настільним тенісом;
  • підвищення різносторонньої фізичної і функціональної підготовленості;
  • оволодіння основними технічними прийомами настільного тенісу;
  • виховання основних фізичних якостей: швидкості, гнучкості, спритності, витривалості, сили;
  • виховання основ спеціальних фізичних якостей (швидкості реакції, відчуття м'яча);
  • формування ігрового стилю;
  • знайомство і оволодіння правилами гри в настільний теніс.

3. Організація навчально-тренувальних занять.

Чітке планування учбового процесу - одна з важливих умов для досягнення поставлених задач. В учбовому занятті виділяють три частини: підготовчу, основну й заключну. Заняття розраховано на 90 хвилин.

Мета підготовчої частини, її тривалість 15-20 хвилин, організувати і психологічно підготувати студентів до активної діяльності. В цій частині концентрується увага студентів на більш ефективне виконання наступних частин заняття, створюється настрій для сприйняття вправ, поліпшуються функціональні можливості організму. Підготовча частина заняття складається з двох частин: загальної і спеціальної.

В результаті виконання різноманітних фізичних вправ в загальній розминці, долається інертність фізіологічних процесів, що відбуваються в організмі і досягається більш продуктивна "настройка" до заняття. Під час спеціальної розминки організм готується до основної роботи. Спеціальна розминка складається із загальнорозвиваючих й спеціальних фізичних вправ, що створюють передумови для успішного проведення основної частини заняття.

Основна частина заняття, її тривалість від 50 до 60 хвилин. В основній частині заняття розв'язуються складніші задачі. Студенти опановують новим матеріалом, де виділяють ознайомлення, вивчення і вдосконалення. Якщо в основній частині заняття планується комплексне виховання різних фізичних якостей, то планувати їх необхідно в такому порядку: спочатку виконуються вправи на швидкість, потім на силу, наприкінці - на витривалість. Також, з погляду фізіології, послідовність вправ в основній частині уроку повинно розподіляти наступним чином:

  1. Формування технічних навиків.
  2. Розвиток фізичних якостей швидкості, спритності, гнучкості й сили.
  3. Розвиток витривалості.

Впродовж вирішення задач техніко-тактичного характеру, в основній частині необхідно, спочатку, віддавати перевагу техніці, потім - тактиці. Для створення більш емоційного фону основної частини заняття, доцільно використовувати методи змагання й ігрові методи. Продовження основної частини заняття залежить від задач, віку, статі, підготовленості студентів, а також вибраних засобів. Вивчення нових елементів техніки вимагає значних нервових витрат, тому й застосовувати їх доцільно на початку основної частини уроку, коли сприйняття матеріалу вище.

Заключна частина заняття, вона триває від 10 до 15 хвилин.

Заключна частина заняття передбачає поступове зниження фізичного навантаження, зниження збудження після виконаної роботи і приведення організму у відносно спокійний стан.

Перехід від високої до малої інтенсивності повинен здійснюватися поступово. До засобів заключної частини відносяться легкий біг, хода, вправи на розслаблення м'язів, дихальні вправи. У кінці заняття обов'язково необхідно побудувати групу, підвести підсумки занять, дати оцінку виконаній роботі, й домашнє завдання.

Також заняття можуть бути у вигляді самостійних завдань, коли керівник занять (тренер, викладач) дає завдання виконати вправи на розвиток фізичної якості, розучити окремі спеціальні вправи або якийсь елемент техніки.

4. Загальна і спеціальна фізична підготовка.

У річному циклі тренування тенісистів використовуються засоби загальної і спеціальної фізичної підготовки, техніко-тактичної і психологічної підготовки. Застосування засобів загальної фізичної підготовки в поєднанні з вправами спеціальної спрямованості, є так званим "фундаментом" для досягнення результатів.

4.1. Засоби загальної фізичної підготовки.

Вправи для рук і плечового пояса:

  • одночасні і почергові рухи в плечових, ліктьових суглобах (згинання і розгинання, відведення й приведення, повороти, махові та кругові рухи); різноманітні рухи кистями;
  • згинання рук в упорі лежачи.

Вправи для тулубу:

  • нахили вперед, назад і в сторони з різними положеннями і рухами рук;
  • додаткові пружинячі нахили;
  • кругові рухи тулубом.

Вправи для ніг:

  • стоячи, різні рухи прямою й зігнутою ногою;
  • присідання на двох і на одній нозі;
  • махові рухи;
  • випади з додатковими пружинячими рухами;
  • підняття на носки;
  • різноманітні стрибки на двох і на одній нозі на місці та в русі;
  • просування стрибками на одній нозі на 20-30 метрів.

 

Вправи для рук, тулуба й ніг:

  • нахили і повороти тулуба;
  • кругові рухи ногами;
  • вправи з одночасними рухами руками, тулубом і ногами;
  • різнойменні рухи на координацію;
  • махові рухи з великою амплітудою;
  • вправи для розвитку гнучкості;
  • вправи на розслаблення.

4.2. Засоби спеціальної фізичної підготовки.

Біг:

  • на 30, 60 і 100 метрів;
  • біг з прискореннями;
  • біг на 10-20 метрів;
  • біг й хода боком і спиною вперед;
  • біг з максимальною частотою рухів ногами;
  • біг зі швидким і високим підняттям стегна;
  • біг із захльостуванням гомілки назад;
  • човниковий біг - 4х10м, 4х20м (варіюючи звичайний біг з бігом спиною вперед);
  • біг за ламаною лінією;
  • біг із оббіганням розставлених по дистанції предметів;
  • біг 5х30 м, 10х30 м з інтервалами відпочинку в 3 хвилини після пробіжки кожного відрізка;
  • хода на зігнутих ногах ("гусячий крок").

Стрибки:

  • з місця вгору і в довжину;
  • потрійні стрибки;
  • стрибки вгору на носках з прямими ногами;
  • стрибки "жабою" спиною і боком вперед;
  • багатократні стрибки поштовхом однієї і двома ногами;
  • стрибки з одного боку в інший з пружинистими присіданнями;
  • стрибки зі скакалкою на одній, двох і зі зміною ніг;
  • стрибки вгору з високим підняттям стегна;
  • стрибки на гімнастичну лавку.

Присідання:

  • пружинисті присідання з подальшими максимально швидкими випрямляннями;
  • присідання на носках і повній ступні;
  • присідання на одній нозі.

Підскоки:

  • з положення глибокого присіду;
  • підскоки "жабою" вперед-вверх з положення глибокого присіду;
  • многоскоки на одній нозі, з ноги на ногу, поштовхом двома ногами.

Нахили вперед-назад з торканням підлоги пальцями рук.

Метання тенісного м'яча на дальність і в ціль.

Обертальні рухи кистю - повільні й максимально швидкі, з ракеткою.

Імітаційні вправи:

  • імітація ударів з ракеткою і без ракетки;
  • імітація подач;
  • імітація ударів у різному темпі перед дзеркалом;
  • імітація ударів в заданому темпі.

4.3. Вправи для розвитку швидкості.

Виховання швидкості окремого руху:

  • стрибки вгору;
  • стрибки, старти й біг на 1-3 метри з нестандартних положень (стоячи спиною або боком до напряму руху тощо);
  • удари у грі по коротких м'ячах;
  • удари у грі по високих м'ячах.

Розвиток здібності до високого темпу (частоті) рухів:

  • біг на короткі відрізки (8-15 метрів);
  • стрибки через лавку вперед-назад, вліво-вправо, підскакування на лавку двома (однією) ногами в максимальному темпі;
  • стрибки зі скакалкою.

Схема виконання вправ:

  • метод тренування - повторний;
  • тривалість вправ - до тих пір, поки швидкість руху й інтенсивність виконання вправи не буде знижуватись до кінця вправи;
  • інтенсивність виконання вправи - максимальна;
  • інтервали відпочинку - до повного відновлення;
  • характер інтервалів відпочинку - повільна гра в настільний теніс або імітація в спокійному темпі;
  • кількість повторень - до стомлення (зниження швидкості виконання).

4.4. Вправи для розвитку гнучкості.

Перша група вправ - активні вправи (гнучкість за рахунок власних м'язових зусиль):

  • пружинисті згинання, розгинання, нахили, обертання в різних позиціях (у тому числі й в ігрових);
  • із застосуванням невеликих махів;
  • з амплітудою рухів, що поступово збільшується.

Друга група вправ - пасивні вправи (гнучкість під впливом зовнішніх сил):

  • вправи з партнером;
  • із самозахопленням;
  • зі снарядами (жердина, набивний м'яч).

Третя група вправ - статичні вправи (збереження нерухомого положення в кінцевих точках удару), амплітуда замаху та ударного руху максимальна.

Схема виконання вправ:

  • кожна серія - 10-15 повторень з максимальною амплітудою;
  • тривалість статичних вправ - 5-6 секунд кожна;
  • інтервали відпочинку заповнюються вправами на розслаблення;
  • заняття на гнучкість - 1-2 рази на день.

Рекомендована послідовність вправ:

  • вправи для верхніх кінцівок й плечового пояса;
  • вправи для тулубу;
  • вправи для нижніх кінцівок.

4.5. Вправи для розвитку спритності.

Ускладнення виконання звичайних (стандартних) вправ:

  • хода, біг з додатковими рухами (нахили, випади в сторони, стрибки у різних напрямках);
  • хода, біг зі зміною напряму руху, з поворотами навкруги своєї осі у різні боки, зі зміною такту роботи рук;
  • стрибки зі скакалкою зі зміною темпу, зміною пози (ноги разом, на ширині плечей, напівзігнуті, зігнуті, на носках, на п'ятах), з поворотами, зі зміною нахилу тулубу.

Виконання звичних вправ з незвичних положень:

  • хода, біг, стрибки боком, спиною вперед, на одній нозі;
  • кидки баскетбольного м'яча з положень сидячи, лежачи, спиною до кільця або до партнера.

Асиметричне виконання вправ:

  • обертання руками в різні, для кожної руки, напрями;
  • асиметричні рухи руками.

Зміни умов виконання вправи:

  • зміна швидкості або темпу рухів;
  • гра з проміжним (між ударами) торканням столу рукою.

Дзеркальне виконання вправ.

4.6. Блок методичних прийомів для розвитку витривалості.

Показники

Дні тренування

1-й день

2-й день

3-й день

4-й день

Аеробні

можливості

Анаеробні можливості

 

Методика

 

Вдосконалення

гліколітичного

механізму*

Вдосконалення

креатінфосфатного

механізму*

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відпо-

чинок

Тривалість

вправи

Біля 1,5хв

Від 20с до

2хв

6-8с

Інтенсивність

вправи

¾ сили

(ЧСС 130-180 уд/хв)

90% сили

(ЧСС 160 та

більше уд/хв)

У повну силу

(ЧСС 180 та

більше уд/хв)

Інтервали

відпочинку

45-90с

1-2 повт-5-8хв

2-3 повт-3-4хв

3-4 повт-2-3хв

між серіями

15-20хв

Між

повтореннями

2-3хв;

Між серіями

7-10хв

Характер відпочинку

Малоінтен-

сивна

робота

Пасивний відпочинок, але не абсолютний спокій

 

Між серіями -малоінтенсивна робота

(імітація ударів без переміщень)

Число

повторень

До втоми

(ЧСС 120-140 уд/хв після

хвилинної паузи)

2-4 серії по

4 повторення

в серії

3-5 серій по

4-5 повторень

в серії

* креатінфосфатний механізм - при такому процесі витрачається АТФ що знаходиться в м'язах, цей механізм дуже швидко вичерпує свої можливості 10-15 секунд;

* гліколітичний механізм або гліколіз - при ньому ресинтез АТФ йде за рахунок ферментального розщеплювання глюкози і глікогену для молочної кислоти, інтенсивне накопичення молочної кислоти в м'язах і утворення кисневого боргу при одночасному вичерпанні запасів глікогену, який є основним чинником, що обмежує м'язову діяльність і сприяє наростанню стомлення.

4.7. Блок методичних прийомів для розвитку сили.

Вправи

Величина

опору

Число

повторень

Переважна

дія на якість

Методичні

особливості

Метод повторних зусиль

Вправи з

багатократним

подоланням

неграничного опору з граничною швидкістю

35-50 ПМ

15 і більше

Швидка сила.

Силова

витривалість

 

У всіх вправах перевага повинна бути віддана вправам в режимі згинання рук і розгинання ніг

12-15 ПМ

8-10

Швидка сила.

Абсолютна сила.

Силова витривалість,

можливе зростання

м'язової маси

Вправи з

багатократним

подоланням опору і неграничним числом повторень

6-8

ПМ

4-6

Абсолютна

сила

 

Вправи з

багатократним

подоланням

неграничного опору

25-30 ПМ

До втоми

Силова

витривалість

 

Метод максимальних зусиль

Вправи з

короткочасним

максимальним

силовим зусиллям

1-3 ПМ

1-3

Абсолютна

сила

Пауза між

підходами - не менше 2хв,

заняття 2-3 рази

на тиждень

ПМ - повторний максимум, це та тренувальна вага, з якою спортсмен може максимально виконати відповідну кількість повторень

следующая страница >>> 

Внимание! Все права защищены. При копировании материалов с сайта активная ссылка на источник  ОБЯЗАТЕЛЬНА !!!