1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 рейтинг 0.00 (0 голосов)
 
Розділ 5. Міжнародна федерація настільного тенісу (International Тable Тennis Federation - ITTF).

На початку ХХ століття настільний теніс почав бурхливо розповсюджуватися, він став відомий в Японії, Кореї, Китаї, Індії і Південній Африці. До 1921 року настільний теніс став популярний і в Центральній Європі.
В 20-х роках ХХ століття в європейських країнах почали формуватись Національні асоціації настільного тенісу, швидке розповсюдження настільного тенісу призвело до необхідності створити міжнародну організацію і встановити єдині правила гри.
Завдяки енергійній діяльності доктора Георга Лемана (Німеччина) в Берліні 15 січня 1926 року була заснована Міжнародна федерація настільного тенісу (International Тable Тennis Federation – ITTF). Головою її став Айвор Монтегю – видний англійський літератор, прогресивний суспільний діяч.

До грудня 1926 року були затверджені конституція і правила ITTF.
З 1926 року Першості світу проводились щороку, за винятком 1940-1946 років.
З 1957 року Першість світу почали проводити раз на два роки, вже наступного року почали розігрувати Першість Європи, почали проводитись і континентальні Чемпіонати Азії та Африки.
В програмі Олімпійських ігор настільний теніс з 1988 року (Сеул, Південна Корея).
В ITTF зареєстровано близько 130 країн.

За короткий час характер гри змінився, став більш атлетичним, більше різноманітним за технікою, з розважальної гра перетворилася в спортивну, і за нею остаточно затвердилась назва "настільний теніс".
Використання накладок з губчатої гуми дозволило збільшити силу обертання м'яча, але одночасно й сповільнювало гру, роблячи її одноманітною. Найбільш прогресивними виявилися покриття, що було придумано японцями, воно складається із двох шарів – верхнього гумового (з пупирями вгору або вниз) і прокладочного – з губчатої гуми. Така ракетка дає можливість вести швидку гру та надавати м'ячу різноманітні сильні оберти. З 1959 року двошарові й тверді ракетки, тобто ракетки без прокладок, вважаються офіційно єдино можливими варіантами ракеток для настільного тенісу.
Нові матеріали для ракеток дозволили істотно просунути вперед розвиток технічних засобів настільного тенісу, найбільшу роль у цьому процесі зіграло винахід нового елементу – топ-спин.
У 1961 році на Чемпіонаті світу японці, користуючись ракетками з накладками з пупирями всередину (такі накладки називаються також "софт"), стали виконувати удар справа з дуже сильним верхнім обертанням. Сильно закручений м'яч летить до суперника трохи уповільнено, але, відскакуючи, дуже швидко й зненацька летить в сторону.
Новий удар, що одержав назву "диявольський м'яч із Токіо" або "топ-спин", був відразу ж замічений у всьому світі, хоча його винахідники тримали ракетку хваткою "пером", виявилось, що  топ-спин особливо зручно виконувати європейцям, причому не тільки справа, але й зліва. Саме топ-спин зліва представляє зараз головний аргумент у суперечці представників європейської школи з гравцями азіатського стилю. В перший ряд вийшли тенісисти, що володіють цим ударом – фізично розвинені, з міцною мускулатурою, рухливі, витривалі. Завдяки топ-спину настільний теніс став одним із самих технічно складних видів спорту, досягти секрети якого можна тільки за допомогою інтенсивних тривалих тренувань.
Топ-спин не тільки збагатив гру нападаючих, але й змусив істотно змінити тактику гравців захисного стилю, щоб відбивати топ-спин "підрізкою", потрібно вміти так само могутньо обертати м'яч у зворотному напрямку, дуже швидко пересуватися біля столу, вчасно переходити від захисту до атаки й навпаки. Для нейтралізації сверхсильнообертових м'ячів застосовуються накладки типу "антитоп-спин", матеріал для них представляє собою більш тверду гумову поверхню, ніж звичайний гладкий "сендвич", за своєю структурою більш пухку й дірчасту. Цією ракеткою добре захищатись, але важко нападати, тому що доводиться прикладати більші зусилля, щоб мати можливість атакувати, захисники стали використовувати різнотипні накладки. Непомітно міняючи в руці ракетку сторонами, такі гравці стали ставити в скрутне становище суперників, які повинні були весь час пристосовуватись до різних відскоків м'яча від різних накладок, по цьому ж шляху пішли не тільки захисники, але й деякі нападаючі й гравці змішаного стилю.
Щоб поставити всіх спортсменів у рівні умови, Міжнародна федерація прийняла рішення про зміну кольору накладок ракеток. Тепер за Міжнародними правилами одна накладка ракетки повинна бути червоною, інша – чорною, якщо у гравця накладки з різними властивостями, тоді помітно, у який момент застосована та або інша накладка.
Яким не є грізний топ-спин, він становить тільки частину багатства прийомів цієї гри, що переконливо демонструють китайські спортсмени, відмітною рисою стилю яких є використання не топ-спинов (хоча вони ними володіють у досконалості), а швидких, плоских ударів, що розраховані на випередження суперників.
Китайські тенісисти дебютували на світовій арені в                  1953 році, й незабаром вони були визнані кращими у світі, але "культурна революція" на певний строк перервала їхнє сходження. В цей час світовим п'єдесталом опанували гравці, головним прийомом яких був саме топ-спин, серед них найбільш відомі імена європейців: угорців И. Йонера, Т. Клампара, Г. Гергей; шведів        Ч. Юханссона та С. Бенгтссона; югославів Д. Шурбека й                   А. Стипанчича.
Повернувшись у 1971 році на світову арену, китайські спортсмени були змушені вирішувати проблему сильних верхніх обертів. І вони вирішили її своєрідно – нічого в принципі не змінюючи в грі, китайці частину своїх численних тенісистів навчили європейській манері, й, таким чином, вона стала для них звичної, вони багато експериментували з накладками і стали творцями оригінальної ігрової поверхні, що одержала в спортивному побуті назва "трава", ця накладка виконана із синтетичного матеріалу, покритого довгими пупирями, які надають м'ячу, що відскакує, зовсім несподівані траєкторії. Але головне, китайські тенісисти стали ще більш продумано розвивати й використовувати свої швидкісні якості, одночасно збагачуючи свою гру всіма новими елементами. При такий сверхшвидкій грі повільний топ-спин суперника стає зручною мішенню для удару, а також для обманного руху. Знову ставши найсильнішими у світі в 1981 році, китайські спортсмени продовжують вчитись всьому новому, переймають будь-який досвід, й всіляко розвивають наукові дослідження в цій області.

Розділ 6. Рекорди настільного тенісу.
У кожному виді спорту є свої рекорди, вони встановлюються і побиваються, тримаються іноді хвилини, а іноді роки.
Є свої своєрідні рекорди і в настільному тенісі:
•    Самим титулованим гравцем є венгр Віктор Барна              (1911-1972), він став володарем 15 золотих медалей Чемпіонатів світу.
•    Самою титулованою спортсменкою є угорка Марія Меднянські (1901-1979), яка стала володаркою 12 золотих медалей Чемпіонатів світу.

Сучасна гра в настільний теніс настільки складна і багатограна, що ці рекорди малоімовірно побити навіть найталановитішому спортсмену.

•    У жінок рекорд швидкої гри – 148 ударів за 60 секунд належить англійським тенісистам Лінді Ховард і Мелоді Люди (встановлений 11 жовтня 1977 року).
•    Рекорд тривалості чоловічої парної гри (101 година                  1 хвилина 1 секунда) між парами Лаїсе-Фія і Воррен-Веяр зареєстрований в США у 1979 році.
•    Найдовший розиграш одного очка був зафіксований          14 березня 1936 року на Чемпіонаті світу в Празі між польським тенісистом А. Ерліхом і румунським спортсменом П. Факашем, вони безпомилково перебивали м'яч через сітку 1 годину 58 хвилин.
•    До Книги рекордів Гінеса занесли своєрідне досягнення двох аматорів настільного тенісу Ріка Баулінга і Річарда де Уїтта, які у присутності глядачів протягом 10 годин                 9 хвилин безпомилково перебивали м'яч різноманітними ударами (1983 г, США).
•    Своєрідний рекорд, який не можна побити, а можна тільки повторити, встановила в 1981 році на 36-ому Чемпіонаті світу команда Китаю, яка завоювала 7 золотих медалей у всіх видах змагань, що розігрувались: чоловічому командному, жіночому командному, чоловічому одиночному, жіночому одиночному й змішаному парному.
•    Найтриваліша одиночна гра в настільному тенісі серед чоловіків зареєстрована в команді Південної Африки, де Пітер ван дер Мерв і Андре Веттер грали з 30 травня по      4 червня 1983 року впродовж 143 годин 46 хвилин.
•    Найшвидшим гравцем в настільному тенісі визнаний англійський спортсмен Десмунд Дуглас, разом з другом Никі Ярвісом у 1976 році в Лондоні він продемонстрував самий швидкий темп гри – 162 удари за 60 секунд.


Розділ 7. Правила гри.

Поступово визначалися правила гри, рахунок був до 30, 50 або 100 очків, система рахунку була уніфікована в 1926 році – саме з цього часу партія ведеться до 21 очка. Спочатку в настільному тенісі подачі виконувались над головою, прийнятий нині спосіб подач, коли м'яч направляється насамперед на сторону гравця, що подає, вперше винайдено в Угорщині, де в той час були дуже сильні гравці, серед яких самий легендарний Віктор Варна – рекордсмен за кількістю звань Чемпіона світу.
Перші правила гри були створені в Англії, з часом правила змінились і партія велася до 21 очок, за правилами, які прийняті з вересня 2001 року, партія ведеться до 11 очок.

5.1. Гра.
Настільний теніс – це гра двох гравців (друг проти друга) або двох пар (двоє проти двох), що стоять за столом і почергово ударяють по целулоїдному м'ячу. Удар по м'ячу відбувається через сітку за допомогою ракеток так, щоб м'яч приземлився на половині столу суперника і суперник не міг його повернути.

5.2. Підрахунок очок.
Мета гри – тримати м'яч в грі, по черзі відбиваючи його, поки одній із сторін не вдасться відбити м'яч.
Удар по м'ячу повинно завдавати тільки після того, як він один раз відскочить від половини столу гравця.
Очко заробляє та сторона, яка останнюю нанесе вдалий удар у цьому розиграші очка.
Той гравець або команда, кому вдалось швидше набрати         11 очок виграє гру, якщо тільки рахунок не був 10-10 або рівний після попереднього розиграшу очка. Гра повинна бути виграна з різницею в 2 очки, тому, при грі з рівним рахунком дві сторони продовжують гру, по черзі поступаючи один одному право на подачу, поки перевага одній із сторін не досягне 2-х очок.

5.3. Подача.
Кожний розиграш очка починається з подачі. М'яч і ракетка повинні бути позаду крайньої лінії столу і вище за рівень столу.
Гравець тримає м'яч на відкритій долоні вільної руки, підкидає його вгору як мінімум на висоту 16 сантиметрів і завдає по ньому удару в той час, коли він падає вниз.
М'яч повинен відскочити від половини столу гравця, що подає, перед тим, як він перелетить через сітку, якщо м'яч торкається сітки, то надається право повторної подачі.
Подача може здійснюватись з будь-якої частини половини столу гравця, що подає, і може бути направлена на будь-яку частину половини столу суперника, якщо йдеться про гру один на один. Якщо ж змагаються пари, то подача повинна завжди здійснюватись з правої сторони половини гравця, що подає, і повинна бути направлена на праву сторону половини столу команди суперників. Перехід подачі відбувається через кожні           2 очки.
В парному змаганні гравець, що приймав подачу, стає гравцем, що подає подачу, а на прийомі стоїть партнер колишнього гравця по команді, що подавав.

5.4. Формат змагання.
І в одиночних й в парних змаганнях, відбір відбувається шляхом відсіювання гравців, що програли, поодинці. Гравці, які відібрані згідно жереба (16 в одиночних змаганнях, вісім у парних), переходять безпосередньо до головного відбіркового змагання, тоді як інші спочатку змагаються в групах по три, один з яких проходить відбір.
За результатами цих групових змагань ще 16 гравців приймають участь в одиночних змаганнях й вісім пар в парних змаганнях.
 
Розділ 8. Обладнання.
6.1. Стіл.
Поверхня столу для гри в теніс 2,74 м в довжину і 1,525 м завширшки, розташована горизонтально на висоті 76 см від підлоги, вона може бути виконана з будь-якого матеріалу, але повинна бути матовою.
Бокові й крайні лінії, шириною 2 см, знаходяться уздовж кожного краю столу, для парної гри кожна половина столу розділена пополам лінією, шириною 3 мм, яка проходить паралельно з боковими лініями. Це здійснено з метою виділення правої частини кожної половини столу, яка важлива при здійсненні подачі в парній грі.
Сітка знаходиться на відстані 15,25 см над столом, розділяє поверхню столу на дві рівні частини, вона прикріплена до двох стійок, тієї ж висоти, що й сітка.

6.2. М'яч.
М'яч повинен бути білого або помаранчового кольору, матовий, в діаметрі 40 мм і важити 2,7 грами. Кожний з гравців вибирає декілька м'ячів перед тим, як вийти на ігровий майданчик, і суддя вибирає той м'яч, який і буде використаний під час гри.

6.3. Ракетка.
Найбільший  вплив на розвиток настільного тенісу здійснює безперервне вдосконалення матеріалу ракеток, угорський дослідник настільного тенісу доктор Л. Ормаи в цьому процесі виділяє чотири періоди:
1.    Період становлення – ракетки вироблялися з дерева й обтягувалися пергаментом, іноді з використанням коркових та інших накладок.
2.    Класичний – в ракетках використовулись накладки з твердої гуми.
3.    Перехідний (короткий) – тверду гуму замінила м'яка губчата.
4.    Сучасний – ракетки виробляються із двошаровими накладками типу "сендвич".

Для ракеток не існує обмежень за формою і розміром, але правила, вимагають, щоб "робоча поверхня" залишалась жорсткою і плоскою, з дерев'яною серцевиною, що становить 85% товщини ракетки.
Специфікація для гумових поверхонь ракеток своєрідна – гравцям дозволяється використовувати пупирчату або листкову гуму, хоча листи пупирчатої гуми повинні не бути товщими  за           2-а мм, а листкової – не товще за 4-и мм.
Певні види клею, що дозволяють збільшити швидкість м'яча, заборонені правилами Олімпійських змагань.
Під час початку матчу і в тих випадках, коли гравці змінюють ракетки під час матчу, вони повинні давати можливість своїм суперникам і суддям перевірити стан їх ракетки.

6.4. Накладка.
Два основних види ракетки мали два види поверхні: тверду гуму та sandpaper. Sandpaper не дозволяється для використання, тому що така поверхня псує м'яч, й жоден з цих видів поверхонь не дає можливості грати так само, як ракеткою з губчатим покриттям.
Строго рекомендується, щоб новачки використовували при навчанні, за можливістю, ракетки з губчатим покриттям, іноді таке спорядження не доступно, але це скоріше тимчасова перешкода, якщо пізніше з'явиться можливість використовувати губчате покриття, необхідно це робити.
Використання sandpaper варто уникати – тверда гума використовувалась кращими гравцями світу у період з 30-х до 50-х років ХХ століття, поки не винайшли губку. Тверда гума являє собою шар з неклітинної гуми з пупирями назовні, пупирі представляють собою шматочки гуми циліндричної форми, якими було важко контролювати м'яч, тверда гума була популярна в той час, але в 50-х роках із застосуванням губки гра змінилася.
Губчата гума є твердою гумою із прошарком губки між гумою та основою ракетки. Цей вид накладки дає можливості вдарити м'яч сильніше, додати більше обертання м'ячу, і дозволяє краще контролювати м'яч при швидкому обміні ударами під час гри, це те, що відрізняє цю поверхню від інших. Шар губки збільшує обертання та швидкість м'яча при ударі, для збільшення швидкості й обертання м'яча при ударі використовується спеціальний клей, яким приклеюють накладку до основи ракетки.
Якщо пупирі на гумі назовні, як у твердій гумі, то губчата гума називається "губка з пупирями назовні", різновидом такої накладки, є накладки з пупирями, що розташовані всередину, які дають гладку й часто липку поверхню. Така накладка називається "губка з пупирями всередину", цей тип накладки, на сьогоднішній день, є найпоширенішим серед гравців.
Пупирі розташовуються рівномірно по поверхні відповідно до  правил. Така накладка дає можливість гравцю надавати м'ячу більше обертання й краще контролювати м'яч у грі при швидкому обміні ударами, хоча такий тип накладки звичайно рекомендується для більш досвідчених гравців. Тип накладки "тверда гума" можна використовувати при початковому навчанні, але губчату накладку рекомендується використовувати в подальшому навчанні.

Два види накладки заслуговують на особливу увагу: це накладки захисного та наступаючого виду.
Накладка antіspіn. Накладка "антиспин" є накладкою "сендвич" з пупирями, які розташовані всередину, верхня поверхня призначена для зменшення обертання м'яча. Така поверхня має дуже маленьке тертя, що в принципі властиво більшості накладок з пупирями всередину, при контакті м'яча з такою поверхнею м'яч сковзає по ній. Ці накладки мають невелике зчеплення з м'ячем, тому ними складно надавати м'ячу обертання, але добре відбивати м'яч із обертанням, якщо суперник ударив м'яч із верхнім обертанням, то при контакті з такою накладкою м'яч одержить нижнє обертання й навпаки.
Накладки "антиспин" використовують на одній із сторін основи ракетки для введення супротивника в оману. Таким видом накладки краще вести гру захисного плану, ніж наступаючого, якщо гравець навчається як "захисник", в такому випадку, при початковому навчанні, накладку antіspіn краще не використовувати.

Накладка longpips. Це накладка з пупирями назовні, "з" або "без" шару губки, при цьому співвідношення висоти й діаметра пупиря більше 0,9. Це тип накладки захисного плану, в якій пупирі розташовані назовні – пупирі довгі та тонкі за своєю будовою, вони надають м'ячу незвичайне обертання, і, із цієї причини, такі накладки краще не використовувати при початковому навчанні. Незвичайне обертання м'яча пов'язано з деформацією пупирів в момент удару при зіткненні м'яча з ігровою поверхнею ракетки. Такі пупирі дають можливість відбивати м'яч, що спрямований супротивником з різним обертанням: змінити верхнє обертання м'яча на нижнє й навпаки, ця обставина може ввести в замішання гравця при початковому навчанні. За допомогою такої накладки можна досить легко додати таке ж обертання м'ячу, з яким він був спрямований суперником, а також додати м'ячу траєкторію польоту, яка буде непередбаченою.

Накладка з пупирями середньої довжини. Технічного визначення такої накладки немає, але більшість гравців розглядають її як накладку з пупирями назовні "з" або "без" шару губки, яка має обмежений ефект як у накладок з довгими пупирями відносно додання м'ячу непередбаченої траєкторії польоту.

Накладка "сендвич". Накладка зроблена із шару клітинної гуми на верхню частину якої приклеєна пупирчата гума. Клітинна гума або губка клеїться на основу ракетки, а шар пупирчатої гуми використовується для контакту з м'ячем, пупирі можуть розташовуватись всередину або назовні.
Під час гри накладки повинні бути червоного та чорного кольорів на різних сторонах ракетки, якщо одна сторона без накладки, то гравець не повинен наносити нею удар (як при азіатській хватці) і вона повинна бути пофарбована в протилежний, від накладки на іншій стороні, колір.
Більшість накладок, які використовуються під час гри в настільний теніс на сьогоднішній день є накладками "сендвич" з пупирями всередину або гладкою накладкою, така накладка однаковою мірою придає м'ячу як обертання так і швидкість. Однак накладки "сендвич" з пупирями назовні використовуються гравцями завдяки тому, що вони надають м'ячу гарну швидкість і дозволяють краще контролювати удар проти обертання суперника. Пупирчата накладка використовується рідко за причиною невисокої швидкості та обертання, але деякі гравці, які віддають перевагу гарному контролю м'яча, використовують такий вид накладки, якщо така накладка використовується на обох сторонах основи ракетки, в такому випадку така ракетка називається твердою ракеткою.
Більшість досвідчених гравців для приклеювання накладки до основи ракетки використовують спеціальний клей, що дозволяє збільшувати швидкість та обертання м'яча. Використання спеціального клею не тільки збільшує швидкість й обертання м'яча при ударі, але також дозволяє краще контролювати м'яч при його обертанні.

Розділ 9. Шлях становлення настільного тенісу як виду спорту.

1.    ХVІІ століття. Настільний теніс, можливо, виник як відгалуження з гри "Королівський теніс", в який грали в середні століття.
2.    Перша половина 80-х років XVIII століття. Деякі джерела затверджують, що настільний теніс раніше називався "теніс в закритих приміщеннях", і в нього грали офіцери британської армії в Індії і в Південній Африці. Ці офіцери під час гри використовували кришки коробок для сигар замість ракеткок, а пробки з-під винних пляшок переробляли і використовували як м'ячі, а книги виконували роль сітки.
3.    Друга половина 80-х років XVIII століття. Настільний теніс став дуже популярною грою серед вищих верств суспільства Англії.
4.    1887 рік. Імовірно цього року вперше була використана назва "настільний теніс" жителем Нью-Йорка Д. Сингером.
5.    1890 рік. Девід Фостер запатентував "настільний теніс" як гру в Англії.
6.    1891 рік. Джон Жак з Лондона представив свою гру "Госсима". В цій грі використовувались ракетки схожі на поверхню барабана, кірковий м'яч діаметром 50 мм і сітка заввишки 50 см.
7.    90-і роки XVIII століття. В цей час було зареєстровано декілька патентів, які містили основні правила гри в настільний теніс. Брати Паркер почали виробництво набору для настільного тенісу, який включав сітку, маленький м'яч покритий ниткою і ракетки.
8.    1900 рік. Англієць Джеймс Гибб привіз цільні целулоїдні м'ячі до Англії із США, хоча деякі джерела затверджують, що м'ячі були пластиковими. Раніше більшість м'ячів була з твердої гуми або кірки, яка була часто покрита матеріалом. Деякі джерела затверджують, що це Гибб ввів назву     "пінг-понг", яка імовірно відбулася від звуку удару м'яча об ракетку з поверхнею як у барабана, при цьому ці удари мали різні звуки.
9.    1901 рік. Джон Жак реєструє назву "пінг-понг" в Англії. Американські права на цю назву були продані братам Паркер.
10.    12 грудня 1901 року в Англії заснована "Асоціація настільного тенісу", а чотирма днями пізніше, також в Англії, була засновано "Асоціацію пінг-понгу".
11.    1902 рік. Англієць Гуд використовував у грі ракетку з дерев'яною основою і накладкою з жорсткої гуми, що дозволило додавати м'ячу більше обертання. Це покриття було передвісником звичайної пупирчатої гуми для накладки на ракетку, така накладка домінувала в настільному тенісі до 1952 року.
12.    1903 рік. 1-го травня 1903-го року "Асоціація настільного тенісу" і "Асоціація пінг-понга" об'єднались утворивши Об'єднану асоціацію настільного тенісу і пінг-понгу. Пізніше ця асоціація змінить свою назву на "Асоціацію настільного тенісу", в 1904 році асоціація припинить своє функціонування.
13.    20-і роки ХХ століття. Настільний теніс знову почав розвиватися в Англії і Європі на початку 20-х років.
14.    1922 рік. "Асоціація настільного тенісу" відновлена з новою назвою "Англійська асоціація настільного тенісу".
15.    1926 рік. Засновано Міжнародну федерацію настільного тенісу.
16.    1938 рік. Міжнародна федерація настільного тенісу знизила висоту сітки з 6¾ дюйма до 6 дюймів.
17.    1940-1946 рр. Чемпіонати світу не проводилися внаслідок Другої світової війни.
18.    1952 рік. Хирої Сато з Японії став відомим після того, як використувал у грі ракетку з накладкою з товстої губчатої гуми, така накладка додавала м'ячу під час гри більше швидкості і обертання, ніж ракетки з накладкою з пупирчатої гуми.
19.    З 1952 року почався період переваги азіатських спортсменів у чоловічих чемпіонатах, поки шведи не перехопили перевагу з 1989 року до початку 90-х років.
20.    1959-1960 рр. Міжнародна федерація настільного тенісу ввела стандарти для накладок на ракетки з пупирчатої і губчатої гуми.



ЛІТЕРАТУРА

1.    Амелин А. Н. Современный настольный теннис. –                           М.: Физкультура и спорт, 1982. – 111 с.
2.    Амелин А. Н., Пашинин В. А. Настольный теннис / Издание 2-е доп. – М.: Физкультура и спорт, 1985. – 112 с.
3.    Байгулов Ю. П., Романин А. Н. Основы настольного тенниса. – М.: Физкультура и спорт, 1979. – 160 с.
4.    Барчукова Г. В. Настольный теннис. –  М.: Физкультура и спорт, 1989. – 175 с.
5.    Барчукова Г. В. Учись играть в настольный теннис. – М.: Советский спорт, 1989. – 48 с.
6.    Богушас М. Играем в настольный теннис: Кн. для учащихся. – М.: Просвещение, 1987. – 128 с.
7.    Інтернет-ресурс: http://www.ittf.com
 
 
 
предыдущая страница     1   2   3   4   5   6   следующая страница

Внимание! Все права защищены. При копировании материалов с сайта активная ссылка на источник  ОБЯЗАТЕЛЬНА !!!